МІГРАЦІЙНИЙ ДОСВІД ЯК ЧИННИК КОНСТИТУЮВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ ЕМІГРАНТА (НА МАТЕРІАЛІ ЛІТЕРАТУРНИХ РЕФЛЕКСІЙ ВІДОМИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ XX СТОЛІТТЯ)

Анотація

Ця літературознавча розвідка присвячена аналізу специфіки впливу міграційного досвіду на конституювання ідентичності інтелектуала-емігранта та на формування його світоглядних і творчих інтенцій. Автор статті доводить, що причина екзилю є одним з основних індикаторів рецепції еміграції літератором та його екзистенційного стану, головні ознаки якого – схильність до рефлексій над своєю самістю та сприйняття самого себе як чужинця через втрату звичної системи координат. Письменникам, які виїхали з батьківщини через політичні репресії (Ю. Клен, Є. Маланюк, М. Орест та ін.), був притаманний екзистен-ційний відчай. Літератори, які обрали еміграцію з власної волі (Ч. Мілош, Ю. Крістева та ін.), вбачали в екзилі шлях до свободи та відродження власного «Я», вихід за межі культурної замкнутості, стимул для творчих пошуків і самореалізації. Дослідження основних ознак екзистенційного стану відомих письменників XX століття, виявлення специфіки їхнього зв’язку з країною етнічного походження та країною проживання, а також розгляд чинників вибору мови і тематичного вектору для написання ними літературних творів дозволили виокремити такі домінантні складові у загальній структурі ідентичності інтелектуала-емігранта як національна та / або космополітична.