МІСЦЯ І НЕ-МІСЦЯ У РОМАНІ Ю. АНДРУХОВИЧА «МОСКОВІАДА»

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей репрезентації простору Москви крізь призму категорій М. Оже «місце» і «не-місце». З такої перспективи вирізняються простори, пов’язані з різними виявами ідентичності протагоніста роману «Московіада»: ті, котрі утверджують її або дозволяють їй себе оприявнити, і ті, де національна ідентичність персонажа губиться, розмивається. У чужорідному міському просторі та багатонаціо-нальному гуртожитку Отто має підсвідомий страх втрати чи розмивання власної національної ідентичності, що виражається у нарочито показовому її декларуванні, як-от вивішування портретів українських гетьманів. Москва зображена як простір не-місць, що загрожує особам, котрі потрапляють у силове поле імперії, втратити власну самобутність. Шлях через Москву викликає асоціації не лише з давньогрецьким епосом, але і з Дантовою «Божественною комедією», бо це шлях крізь пекло, у якому герой виживає і, хоч і з глибоким пораненням та морально спустошений, повертається на батьківщину