СВІТ БЕЗ КОРДОНІВ – НАРАТИВ, ПРОСЯКНУТИЙ ЛЮБОВ’Ю: «ВЕЛИКИЙ ВІЗ» МАКСА ФРАЯ

Анотація

У доповіді розглядається роман Макса Фрая «Великий Віз» (Большая Телега, 2009) як приклад взаємодії митця і простору, вільного від тиску адміністративних кордонів. Плинність ідентичності, властива постмодернізму, накладається на пострадянське світовідчуття, визначає здатність людини долати примусову локалізацію, замкненість у просторі як життєво необхідну умову становлення й самореалізації особистості. Наскрізний для книги мотив подорожі – гри з простором і часом – дозволяє автору фізично прожити досвід світу без кордонів, перевести астрономічно-географічний дискурс у вимір наративу як творчості, заснованої на глибокій взаємній емпатії людини (автора й творця) та світу. Мотив людини-митця як творця світу, закоханого у своє творіння, втілюється в принципах побудови сюжетів, системі розгорнутих екфразисів (пластичних, архітектурних, живописних, музичних та ін.), вставних наративів та літературних ремінісценцій. Провідним є мотив діалогу митця і простору як запорука віднайдення себе. Тема права на вільний вибір локації та способу життя оприявнюється через мотив подвійної метаморфози (людина – вітер, вітер – людина).