ВІДТВОРЕННЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ ДО ЕМІГРАНТСЬКОГО ЖИТТЯ В НАРАЦІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВІСТІ (М. МАТІОС «АРМАГЕДОН УЖЕ ВІДБУВСЯ», Л. ТАРАН «ТІНЬ ОЛИВИ ІНАКША, НІЖ ЗАТІНОК ВИШНІ»)

Анотація

Пропонована стаття є спробою аналізу художнього розкриття в літературному творі свідомості людини, якій вдалося адаптуватися до непростих умов життя в еміграції. Проблема самоідентифікації героїнь повістей М. Матіос «Армагедон уже відбувся» та Л. Таран «Тінь оливи інакша, ніж затінок вишні» в новому ментальному й географічному просторі досліджується з погляду специфіки її оприявнення в наративній організації текстів. У студії основну увагу сфокусовано на образах двох жінок: Світлани (твір М. Матіос) і Марини (повість Л. Таран), які довгий час мешкають у Греції; визначено також особливості сприйняття цієї країни іншими героїнями повісті Л. Таран. З’ясовано, що в обох текстах сучасних українських письменниць провідна роль у відтворенні історії про еміграцію належить самим героїням, що досягається завдяки гомодієгетичній нарації й акцентованій щирості (Марина), приватності оповіді в листі до батька (Світлана). Розглянуто додаткові наративні аспекти конструювання образів емігранток. Зроблено висновок, що манера й темп оповіді, багатоплановість портретування унаочнюють обставину зміни місця проживання.