НАРОДНОПІСЕННІ РОЗМІРИ У ПОЕЗІЇ МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО
Ключові слова:
народна пісня, ритміка, парне римування, цезура, амебейна композиція, жанрАнотація
У статті розглянуто вплив української народної пісні на версифікацію М.Вінграновського, проаналізовано метрико-ритмічні особливості поезій митця, написаних народнопісенними розмірами, простежено дотримання поетом віршувальних особливостей народної пісні та їхнє порушення, виявлено зв’язок силабічних форм з тематикою фольклорних пісень різних жанрів. М. Вінграновський нечасто звертається до силабіки, але випробовує різні розміри: 7-, 10-, 12-, 14-складовик, а також нерівноскладові вірші з регулярним або нерегулярним чергуванням різних розмірів. Зазвичай поет дотримує рівноскладовості, не відступає від традиційних строфічних утворень (дистих, катрен), використовує різні додаткові чинники ритмотворення (звукові, лексичні, синтаксичні повтори, внутрішня рима). Деякі тексти створено у формі амебейної композиції. Відступ від правил народного віршування полягає у невідповідності змістового та ритмічного членування, руйнуванні симетрії силабічних груп, використанні перехресної рими. Народнопісенною силабікою поет укладає вірші таких жанрів, як веснянка, колискова, весільна, козацька, чумацька пісня, а також ланки поліметричних композицій, присвячених історії, міфології, обрядовості свого народуПосилання
Гаспаров М. Л. Метр и смысл. – М. : Фортуна ЭЛ, 2012. – 416 с.
Гиршман М. М. Стихотворная речь // Теория литературы : Основные проблемы в историческом освещении. Стиль. Произведение. Литературное развитие. – М. : Наука, 1965. – С. 317–392.
Жирмунский В. Композиция лирических стихотворений. – Петербург : Изд-во «ОПОЯЗ», 1921. – 109 с.
Сидоренко Г. К. Українське віршування : Від найдавніших часів до Шевченка. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 144 с.
Чамата Н. П. Ритміка Т. Г. Шевченка : 14-складовий вірш, чотиристопний ямб. – К. : Наукова думка, 1974. – 176 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Статті
