Печерська ідея та Печерський монастир в утвердженні духовного подвигу в київській християнській культурі

Анотація

Статтю присвячено розгляду особливостей духовного удосконалення через ідею печерського домобудівництва. В ній злилися ґрунтівні начала каппадокійського та студійського (константинопольського), а також афонського духовного досвіду. Києво-Печерський монастир з княжого часу свого існування показав особливий – власний чин духовного висходження. Особливістю такого духовного діювання було те, що київський образ гори в Печерському монастирі вказував на духовне та душевне висходження не з вершини гори, а з найглибшого низу – печер. А самі печери були «підземним небом», де подвижницьки збирався особливий «нерукотворний досвід» духовного подвигу. З Києва печерський духовний чин розійшовся по прилеглих та віддалених землях. Так виникли Почаїв та Святогір’я.